Пішли за мною у таємний край…

весна

Пішли за мною у таємний край

Де вічна йде весна

Де проросте зелений гай

Де пташка голосна співа.

Пішли туди, де квіти квітнуть

Туди, де обрію кінця нема

Туди, де пелюстками сиплють

Дерева довгії віка

 

Або пішли у вічне літо

Бо вічно сяє сонце там

Туди, де золотиться жито

Де зайці скачуть по полям

Туди, де завжди тепле море

Де лине амазонок спів

Де не почуєш ти докору

І для краси не вистачає слів

 

Й туди не хочеш? Ну тоді у осінь

До прохолоди і покою

Де у дівчаток золотіі коси

Якщо бажання є візьми когось з собою

Можливо, хочеш залишитись жити?

Збирати квіти по осінній мглі

Забути про негоди гніти

Радіти з усього, як діточки малі.

 

І тут не будеш. Добре. В зиму?

Де холми білі, й гори видно

Простір, де живеш невпинно

Й зустрічаєш усе гідно?

Де розквітає папороть скляна

Де сиплять з неба витвори мистецтв

Де добуває вічності Вона

Хазяйка вічності, і подруга божеств?

Все хочеш зразу? Добре, в Україну

Там є усе, там всього навіть більше

Там у вічності братерство і родина

Подай лиш руку, світ брудний облишим

Тепер ідем? Давай же, не соромся

Прийми це все, все це є рідне

Лиш привідчини віконце

Вдихни той дух, коли не все є рівно…

Микола Фролов

 


Если вы увидели ошибку в тексте, выделите ее мышью и нажмите Ctrl+Enter. Спасибо. Мы ее обязательно исправим!


1 Star2 Stars (No Ratings Yet)
Loading ... Loading ...