Сашко Положинський: На підході третє покоління прихильників «Тартак»

соліст гурту "Тартак"12 грудня у дніпропетровському клубі «Тайм-аут» відбувся концерт гурту «Тартак». Він був присвячений їхньому 18-річчю. Напередодні  соліст гурту Сашко Положинський провів прес-конференцію, на  якій відповідав на питання журналістів та шанувальників.

- Сашко, скажіть, що змінилося в гурті за ці 18 років?

- Все змінилося. Змінився я, змінилась музика, змінився склад «Тартак». Вісімнадцять  років тому це був дует, який просто хотів виступити на фестивалі «Червона Рута». Але випадково там переміг, і з того часу почав професійно виступати, випускати альбоми. Зараз вже є сім випущених, а восьмий на підході. І якщо навіть порівняти наш перший альбом і цей новий, який ще не записаний,  але вже виконується на концертах, то це дуже різні альбоми. Нові пісні значно серйозніші і сумніші в чомусь, але в чомусь і оптимістичніші. Не можна говорити про те, що ми дуже сильно змінили своє звучання, але також не можна говорити, що ми лишились на тому ж стильовому рівні, на якому були раніше. Ми, як завжди, продовжуємо шукати якісь нові ходи, нові варіанти.

- Яка публіка приходить на Ваші концерти?

- Вчора на концерті в Києві були дуже різні люди. І зовсім юні хлопці та дівчата, які стояли там прямо під сценою і захоплено дивилися в очі. До речі, там дуже багато було пізнаваних облич людей, яких я побачив на попередніх концертах. І дуже респектабельна публіка десь там на диванчиках і кріслах на вищому ярусі. В принципі, всі люди по-різному отримували своє задоволення, але реакція у всіх була дуже тепла. Крім того, можна говорити про те,що є тенденція, коли люди ходять зі своїми дітками. А ті  з часом підростають, і вже скоро прийде той момент, коли вони самі прийдуть вже зі своїми дітками. То вже буде третє покоління наших прихильників.

- Звідки Ви берете натхнення на написання пісень?

- В принципі, є дуже багато всіляких приємностей в житті, які надихають на позитив. Стається багато всього сумного, події, які примушують писати якісь сумні пісні. Не можна говорити, що є щось, що надихає, а що залишає байдужим. Все одно ти вбираєш у себе інформацію навколишнього світу. І це може бути якесь мінімальне враження, на яке ти навіть не звернув уваги, але воно в тобі десь там осіло. І до нього додається, наростає багато всього іншого. І в результаті цього може народитися якась нова пісня, чи навіть цикл пісень, цілий альбом. В будь-якому випадку, відповідаючи на такі питання, я завжди кажу, що надихають люди. Тому що кожна людина – це цілий всесвіт: всесвіт інформації, вражень, досвіду, емоцій. Людина теж є величезним джерелом натхнення.

автограф "Тартак"

- Які Ваші улюблені пісні? Як Ви ставитесь до гурту « Акваріум»?

 - Всі мої улюблені пісні зараз в новому альбомі, який ще не записаний, але ми вже його граємо наживо.  Щодо згадуваного вами « Акваріуму», то я нещодавно слухав їх новий альбом, який я, чесно кажучи, не зрозумів. Я не є прихильником БГ. Я ставлюся до них з повагою, деякі пісні мені подобаються, але загалом їх творчість мені якась трошечки одноманітна. Слухаючи деякі пісні з цього альбому вперше, я чую там якийсь рядок і же приблизно вгадую, яким буде наступний. Мені це не цікаво. Я люблю, коли мене дивують, дивує зміст або форма. Слава Богу, що в них є своя чималенька аудиторія. Є вже цілі покоління, які виросли на цій музиці. Це не найгірша музика, яку можна любити точно.

І наостанок соліст гурту « Тартак» розповів про нову особливу пісню, яка була нещодавно оприлюднена.

 - Окремо, звичайно, хочеться сказати, особливо в Дніпропетровську про те, що кілька тижнів тому ми оприлюднили пісню «Висота/ Ніхто, крім нас». Це пісня, яка написана спеціально для українських десантників. Я знаю, що багато українських десантників  базуються в Дніпропетровську, родом із Дніпропетровську, тут їхні  родини і дорогі люди. Хочеться донести до тих людей, які не знають про існування такої пісні, інформацію про те, що вона є. На мій погляд, варто звернути на неї увагу. Вона є у вільному доступі в Інтернеті, і на нашому сайті можна її послухати і скачати.

На цю пісню мене надихали в тому числі й інші артисти, інші виконавці. Це і Мирослав Кувалдін, який написав військову пісню, але для українських артилеристів, і той же Володимир Висоцький, манеру якого і , можливо, подачу, я трошечки перейняв, пишучи цю пісню і виконуючи її. І так само, не буду цього соромитися, мене певною мірою надихали і військові пісні ще з Радянського союзу, які, в принципі, дуже часто несуть в собі правильні емоційний, змістовий посил. Я не є фанатом Радянського союзу, не ностальгую за ним. Але я гадаю, що ми завжди маємо брати хороше, вчитися хорошому там, де воно є. А в радянських піснях були хороші мотиви, дуже сильні й талановиті мелодії й тексти. Виконання там теж було на високому професійному рівні. Так що там теж є чому вчитися. Ця наша пісня — це поєднання того, що я виніс із свого колишнього досвіду спілкування з радянською піснею і того, що в мені є. Це любов до України, до українського народу, переживання за її долю і за її майбутнє, повага до тих людей, які зараз захищають Україну.

Записала Вікторія Хміль. Фото автора

Если вы увидели ошибку в тексте, выделите ее мышью и нажмите Ctrl+Enter. Спасибо. Мы ее обязательно исправим!


1 Star2 Stars (+14 rating, 7 votes)
Loading ... Loading ...